Ласкаво просимо
Cервіс утилізації
Люди старшого покоління пам’ятають "невбивані" холодильники, радіоприймачі, автомобілі, створені в 50-х роках минулого століття в різних країнах світу. Сьогодні ж техніка недовговічна: попрацює 3-5 років — і на звалище. Тому що ремонтувати її ніде не беруть, та й запчастини і вдень зі свічкою не знайдеш. Виявляється, виробники електронних пристроїв, автомобілів та іншої техніки з якогось часу навмисно скорочують термін служби виробів, щоб змусити споживача регулярно здійснювати дорогі покупки. Цей бізнес-хід називається «заплановане старіння». На збільшення прибутку працюють і підрозділи маркетингу великих корпорацій: людям пропонують придбати нову версію старого товару з додатковим функціоналом або з новим дизайном. Отже, японці в останні роки загальмували маховик наживи: зобов’язали своїх виробників почати випускати продукцію з максимально пролонгованим терміном експлуатації.
Сьогодні 75% населення країни Висхідного Сонця вважають за краще купувати товари багаторазового використання, що дозволило значно скоротити кількість відходів і активізувати рециклінг.
Зламану, або таку, яка не піддається ремонту, побутову техніку, електронну апаратуру (телевізори, плеєри, комп’ютери, планшети) у Японії забирають у населення спеціальні утилізатори (не звичайне «звалище») на завод, який здійснює рециклінг таких предметів. Там їх розберуть на дрібні складові (більше 100 найменувань) і вирішать, як далі бути з пластиковим корпусом, дротами, гумовими компонентами, склом і мікросхемами.
Якщо ж під час покупки побутової техніки людина заздалегідь оплатила в магазині вартість її утилізації, вона наклеює на побутовий непотріб спеціальний ярлик і залишає його біля сміттєвих баків: у цьому випадку працівники сміттєвоза самі здадуть викинуту техніку на переробку.
Спроба «по-партизанськи» викинути великогабаритний мотлох на вулицю загрожує штрафом у кілька тисяч.